ПІДГОТОВКА УЧНІВ ДО ОЛІМПІАД З ХІМІЇ ЯК ОДИН ІЗ      НАПРЯМКІВ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Іщенко Світлана Михайлівна

Анотація. Робота містить опис власного досвіду під час підготовки учнів до участі в олімпіадах з хімії.

   Підтримка та розвиток учнів, що володіють потенціалом до високих досягнень, є одним із пріоритетних напрямків сучасної світової та української освіти.

   Основою роботи з обдарованими дітьми повинно стати реальне визначення їх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості.  Саме тому важливим є визначення пріоритетів в цьому аспекті діяльності навчального закладу, створення чіткої системи роботи з названою категорією учнів, здійснення пошуку, відбору, творчого розвитку обдарованої, талановитої учнівської молоді, створення сприятливих умов для реалізації потенціальних можливостей дітей.

  Для вчителя хімії підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Всі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати. І тут я хочу поділитися власним досвідом.

Свою роботу я планую у чотири етапи:

 1. виявлення обдарованих учнів;

 2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках хімії;

 3. навчання в рамках хімічного гуртка, факультативу або спецкурсу;

 4. індивідуальна підготовка. 

    Умови роботи в школі дозволяють проводити виявлення учнів зі здібностями до вивчення хімії в 5–7 класах. З цією метою я проводжу анкетування, тестування, бесіди з дітьми, їх батьками, вчителями. На ранніх етапах вивчення хімії робота проводиться індивідуально. На початковій стадії роботи необхідно сприяти розвитку в школярів інтересу до хімії – залучати до участі в різноманітних природничих конкурсах,  пропонувати для читання цікаву науково-популярну літературу, дозволяти проводити самим прості хімічні досліди.

    Велика увага приділяється другому етапу – поурочній роботі. Зазвичай такі учні вже засвоїли шкільну програму свого класу. Тому доцільним вважаю пропонувати їм індивідуальну програму, творчі задачі, досліди. Результативним виявилося включення таких дітей у роботу класу в ролі консультантів на семінарах і заліках, дослідників при вивченні нового матеріалу, при підготовці додаткового матеріалу. Це дозволяє залишити учня в полі зору свого класу, сприяє його подальшому розвитку, систематизує знання, зміцнює його авторитет серед однолітків, привчає до самостійності й відповідальності.

 На третьому етапі, який може тривати до року, проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини. Якщо школярі показують, що хотіли б продовжувати поглиблювати свої знання по хімії, а головне, бажають брати участь в олімпіадах, необхідно починати з ними активну позаурочну роботу.  Планувати аудиторні заняття треба таким чином: приблизно 75% часу приділяється на розв’язання й розбір завдань теоретичних турів, 25% часу - на виконання завдань експериментального туру.

  Плануючи самостійну діяльність школяра, необхідно націлювати його на роботу з наступними матеріалами:

 - матеріали олімпіад різного рівня;                                                                                         - вузівські підручники;                                                                                                                 - спеціалізована література.

   Треба звертати особливу увагу на підготовку школярів по фізиці й математиці. Дуже важливо, щоб в учасника олімпіади був міцний фундамент не тільки хімічних, але й фізичних, і математичних знань. Успішне розв’язання хімічних задач неможливо без цих наук.

 Крім природничо-наукових знань, у школярів повинен бути певний набір методологічних прийомів - способів, що допомагають добувати нові знання й творчо переробляти вже наявні. Необхідно пропонувати учневі самому складати олімпіадні завдання. Крім того, варто приділяти особливу увагу самоперевірці отриманих результатів при розв’язанні різних завдань.

 Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань – починається четвертий етап.

 Його зміст – індивідуальна робота за спеціальною творчою програмою. Проводяться бесіди з дитиною, її батьками, вивчаються життєві умови сім’ї. З’ясовується, чи пов’язує учень майбутню професію з хімією, чи хоче брати участь в олімпіадах? Вибір повністю за дитиною, головне, щоб він був свідомий.

 Індивідуальна програма підготовки залежить від кінцевої мети учня, його здібностей та особливостей характеру. При цьому враховуються інтереси дитини. Чим подобається займатися: теорією, експериментом? Який напрям у хімії викликає особисте зацікавлення? Що краще вдається? Намагаюся розвивати сильні сторони та поступово виправляти недоліки.

 На індивідуальних заняттях набувається досвід технічної творчості, розв’язуються задачі підвищеного рівня складності, формується здатність до творчої співпраці з учителем.

 У восьмому – дев’ятому класах пропоную учням олімпіадні задачі різних етапів олімпіад, пізнавальну літературу. Самостійність дитини має частковий характер. У десятому та особливо одинадцятому класах рівень самостійності зростає: учень уже здатен самостійно знаходити та опрацьовувати літературу, оволодівати технікою експерименту, формулювати й розв’язувати творчі задачі. Роль учителя зростає до якості наставника-консультанта, який допомагає учневі в розробці стратегії подальшого творчого розвитку.

   У період підготовки до олімпіад звертається увага на вміння володіти собою, вміло користуватися здобутими знаннями в умовах конкуренції, стресу. Враховується вміння не тільки приймати перемогу, уникаючи "зіркової хвороби”, а й витримувати невдачу, за будь-яких умов поважати однолітків-конкурентів. Важливим аспектом у підготовці олімпійця є виховання порядності, формування переконання: найцінніша перемога – та, що здобута чесно, своїми силами.

 Багато уваги приділяю диференціації навчального матеріалу (текстам лекцій, практичним завданням). Також використовую нестандартні форми проведення уроків: проблемні, міжпредметні лекції, лекції-дослідження, семінари-дискусії, семінари-дослідження.                                                      

   Узагальнюючи власний досвід, можу сказати , що тут можна виділити наступні два підходи:

 1) підтримка постійного інтересу до предмета шляхом пропозиції для розв’язання нестандартних завдань (школярам, як правило, цікаві завдання, для яких необхідно який-небудь новий спосіб або використати знання, що виходять за рамки шкільних підручників) і заохочення інтересу до вивчення позапрограмового матеріалу;

 2) індивідуальний підхід до кожного учасника олімпіади, допомога в самовизначенні й розвитку особистості учасника олімпіади, а також формування в учнів методологічних знань.

Бібліографія

1. Васюра С. Як навчати обдаровану дитину? // Дитина. Сім я. Школа. - 2001.

2. Гільбух Ю.Розумово обдарована дитина. - К.: Либідь, 2002.

3. Губенко О.В. Творчий інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників. // Обдарована дитина. - 2004.